Олена Хейдіз (російською: Лена Хейдиз; повне ім’я Олена Олексіївна Хейдіз, або Heidiz) (народилася 2 жовтня 1959 року) – російська мисткиня, письменниця та теоретик мистецтва.
 
     1 Біографія
     2 Політичні переконання та утиски
     3.Відомі роботи та міжнародна діяльність
     4 Серія автобіографічних картин
     5 Книги
     6 Преса про Лену Хейдіз
     7 Посилання
 
Біографія

 
     Олена Хейдіз народилася в Сибіру, в день повного сонячного затьмарення 2 жовтня 1959 року
Її батько працював інженером зв’язку, її мати була лікарем. У 35 річному віці батько майбутньої художниці захворів на розсіяний склероз і помер у 51 рік. Олена дбала про батька аж до дня його смерті, 17 січня 1985 року. Спогади про батька і його трагічне життя справили великий вплив на становлення художниці. Ця хвороба батька викликала її інтерес до концепції смерті, а також до філософських проблем буття — головних тем її творчості. Лена Хейдіз закінчила Московський державний педагогічний університет в 1982 (факультет фізики та математики), а також отримала серйозну перекладацьку підготовку завдяки курсам іноземних мов (іспанської, італійської, польської, французької, німецької, англійської) та працювала як перекладач протягом багатьох років.
«Істинний художник — той, хто абсолютно вірить в себе, бо є абсолютно вірним собі», — ці слова О. Уайльда повною мірою можна вважати творчим кредо Олени Хейдіз:  в 35 років вона приймає ризиковане рішення — стати художником.  В 1995 році Олена виїжджає до Німеччини. У Кельні вона створює свої перші роботи, працюючи над графічною серією черепів. Повернувшись до Москви, продовжила черепну серію. На одній з таких робіт художниця написала афоризм з книги «Так казав Заратустра» — так з’явилася перша картина зі знаменитого однойменного циклу. 
Отже, в 1995-1997 роках мисткиня створила більше ніж 30 картин, присвячених славнозвісному твору «Так казав Заратустра» Ф. Ніцше. Ці роботи є візуальними метафорами, а не просто ілюстраціями, адже вони «продовжують» текст книги очима художника з інтенцією створити з ним «спільний повнозвучний акорд».  Цикл картин «Так казав Заратустра» є певною мірою унікальним, оскільки в нас немає іншого потужного мальовничого уявлення щодо ніцшевських афоризмів, ніж спроба Олени Хейдіз.  
В1997 році серія «Так казав Заратустра» була виставлена в Інституті філософії Російської Академії Наук, а в 2004 році ІФ РАН за підтримкою сайта Nietzche.ru було видано російсько-німецьку білінгву  «Так казав Заратустра».  Книга містить двадцять картин Олени Хейдіз з цього циклу. Картини мисткині знаходяться в колекціях Московського музею сучасного мистецтва, Музею сучасного мистецтва Ігоря Маркіна , Музею Пушкіна, Державної Третьяковської галереї та ін.. Твори цього ряду були також виставлені на Першій Московській бієнале сучасного мистецтва в 2005 році, в Інституті філософії  РАН в 1997 році та в Державній галереї на Каширці в 1998 році. 
 
Політичні переконання та  утиски
 
       Олена Хейдіз відома в світі не тільки завдяки її живопису та графіці з циклу «Так казав Заратустра», але й завдяки іншим картинам мисткині, що їх російські націоналісти вважатимуть русофобськими. Ці роботи викликали обурення ряду осіб, що ініціювали збір підписів за притягнення художниці до кримінальної відповідальності  за «вчинення нею дій, спрямованих на збудження ненависті або ворожнечі, а також на приниження гідності людини або групи осіб за ознаками національності, скоєних публічно або з використанням засобів масової інформації»(стаття 282, частина 1 КК РФ).
       Таким чином, в березні 2008 року група російських націоналістів (більш ніж 300 осіб) подали в суд на художницю, наполягаючи, що дві відомі картини О. Хейдіз  — «Химера загадкової російської душі» і «Welcome to Russia» — здатні спровокувати до «расової й націоналістичної ворожнечі та ненависті». Перша робота, «Ласкаво просимо до Росії» (1999 р.), була куплена Музеєм сучасного мистецтва Ігоря Маркіна. Своєю чергою, твір «Химера загадкової російської душі» (1996 р.) був виставлений тільки одноразово, на другій Московській бієнале сучасного мистецтва в 2005 році. Російських націоналістів образило те, що художниця зобразила російську душу, у вигляді жахливого монстра із пляшкою горілки в руці, акордеоном, книгою Достоєвського і з супутником. Націоналісти вирішили, що це пародія на державний герб Росії і як така є правопорушенням. Картина «Ласкаво просимо до  Росії», змальовує реально й не прикрашено російський характер, що виступає дуже агресивним й богобоязним водночас. Націоналісти вирішили, що ця правда є для них образливою.
         Отже, у червні 2010 року Олена Хейдіз була  викликана для показань щодо двох зазначених картин в офіс Басманної прокуратури м. Москви: їй погрожували, що вона має постати перед судом й сплатити великі штрафи, оскільки може бути звинуваченою у пропаганді ненависті й ворожнечі.
Сама художниця вважає, що «Химера загадкової російської душі» не була образливою русофобської картиною, оскільки присвячувалася лише критиці поширених стереотипів, що вони часто-густо спадають на думку, як тільки-но йдеться про «російську душу» :«Я вважаю, — пише Олена —  що художник має бути вільним і, якщо він відбувся як художник,   не вчора почав малювати, якщо він розвивається і думає, що робить, йому цілком достатньо внутрішньої  його цензури. Держава не має ніякого права диктувати, що повинен робити письменник, театральний діяч або художник, вони мають бути вільні. Інакше це не мистецтво, а замовлення від держави».         Загалом, існує 12 графічних робіт серії «Ласкаво просимо до Росії»: 9 з них представлені на сайті 
Найвідомішу графічну роботу цієї серії можна побачити в музеї Ігоря Маркіна в Москві, котрий має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань з боку держави, вважаючи цей графічний витвір  дійсною формулою так званої «російської загадкової душі», а також «справжнім шедевром у вигнанні» .
Відомі роботи та міжнародна діяльність
В 2009-2012 роках Хейдіз продовжує працювати над циклом «Химери». У 2009 році  з’являється «Химера Правопорядку», в 2012 – «Химера Православ’я». Обидві роботи були придбані відомим колекціонером і меценатом Віктором Бондаренко
У 2009 році Хейдіз прочитала італійською мовою лекцію на філософському факультеті Падуанського Університету, яка називалася  «Ніцше в Росії», присвячену пам’яті Франка Вольпі, відомого вченого, перекладача, історика філософії та професора Падуанського Університету.
             У 2012 році іспанське філософське товариство Estudios Nietzsche випустило у світ наукову монографію в журналі «Ateneo», цілком проілюстровану картинами Хейдіз.
           Крім того, автор живописно-графічного візуальних метафор до книги Ніцше та циклу Химери «Ars chimaera» водночас є і автором «Маніфесту жанру Veritas» (1995), «Маніфесту теографіі і теометріі» (2003), а також «Маніфесту матізма» (2005).
 
       Вищевказані роботи є абсолютним контрастом по відношенню до автобіографічної серії картин, особливо тієї, що має підназву «Танок» та є кульмінацією всієї серії та щирим особистим освідченням у найглибинніших власних цінностях Олени Хейдіз. Цей образ танцю навколо язичницьких вогнищ дозволяє художнику спілкуватися на рівних з надприродними силами, пройти наскрізну посвяту вогнем. Це вогонь смерті, що допомагає переплавити й зміцнити свій дух. Там немає більше остраху, жаху смерті, все «людське, надто людське» є подоланим. Це дарує мисткині владу над священною темою смерті. В решті решт, вся творчість Олени Хейдіз доводить, що вона — художник і людина, здатна жити на межі життя й смерті та нести цей досвід людям в своїх  картинах. Невипадково Жан-Кристоф Арманн назвав художницю «дервішем» : «Мова її образів є вірною провідному завданню художника: художник — це дервіш, котрий не стільки заклинає колективну пам’ять, скільки перебуває в постійному русі, що відбувається всередині самій думки і пам’яті сучасності. Лена Хейдіз —  це дервіш «(2004 рік)
 
Книги
 
    Искусство в России. — Москва: «Сканрус», 2003. — ISBN 5-93221-017-6.
 Ницше Ф. Так говорил Заратустра (С репродукциями картин Л. Хейдиз из цикла «Так говорил Заратустра»). Пер. с нем. Ю. Антоновского. — Москва: Изд-во ИФАН РАН, 2004. — ISBN 5-9540-0019-0.
    Еврографик Москва 2004 — мост интеграции европейской культуры. Краков: Институт Адама Мицкевича, 2004. — ISBN 83-88890-29-8.
    Джаметто Соссьо. Комментарий к Заратустре. — Милан: Бруно Мондадори, 2006. — ISBN 88-424-9804-1.
    Ницше Ф. Утренняя заря. Пер. с нем. В. Бакусева. — Москва: Академический проект, 2007. — ISBN 978-5-8291-0942-4.
    미래를 창조하는 나 — 차라투스트라는 이렇게 말했다 (고전읽기 Я создаю будущее.) — Сеул: Mirae N Culture Group, 2009. — ISBN 978-89-378-4498-0.
    Хейдиз Лена. Химеры Хейдиз. — Лондон: Издательство Музея Керенского, 2010. — ISBN 978-1-906408-07-7.
    Эпштейн А. Д. Искусство на баррикадах: «Pussy Riot» … — Москва: Издатель Виктор Бондаренко, 2012. — ISBN 978-5-93273-315-2 (ошибоч.).
    Ateneo del nuevo siglo. — Малага: Атенео де Малага, 2012. — ISSN 1577-8266.
 
 Преса про Олену Хейдіз
    ↑ [1]: «Оказывается, я родилась в день полного солнечного затмения, как Маркс и Иоанн Павел Второй, поэтому с самых первых опписанных мной пеленок все, чего я хочу — это изменить мир»
    ↑ [2]: «В 1994 году я приняла решение стать профессиональным художником»
    ↑ [3]: «Первые черепа появились у меня в Кельне в 1995 году, куда я поехала в творческую командировку с одним художником».
    ↑ [4]: «Вся серия началась с одной единственной черепной картины»
    ↑ Александр Якимович. Уроки Веселой науки: «Ради этого знакомства с немецким мыслителем филологически образованная и знающая иностранные языки Лена Хейдиз изучила и немецкий язык, ибо слова пpовидца и посвященного должны звучать в их первоначальном виде».
    ↑ Выпуск программы Последние вопросы от 1 апреля 2012 года. Ницшеанский человек и новые времена. Гость — философ и художник Лена Хейдиз
    ↑ Хейдиз, Лена Будем как греки. Грани.ру (15 февраля 2013 года). Архивировано из первоисточника 26 февраля 2013.
    ↑ Ляленкова Т. Художник Елена Хейдиз и её цикл «Химеры», возмутивший шовинистов // www.svobodanews.ru. — 2008. — 7 мая.
    ↑ Московскую художницу хотят судить за её картины. Грани.ру. 16.06.2010
    ↑ «Картины московской художницы Лены Хейдиз изучает прокуратура» // «Новые Известия» от 20.06.10.
    ↑ «Художник Елена Хейдиз и её цикл „Химеры“, возмутивший шовинистов» // Радио «Свобода» от 
 
Публікації 
 
Ніцше «Так говорив Заратустра». Nietzsche F. “Also sprach Zarathustra”  Москва, Інститут філософії Російської академії наук, 2004. ISBN 5-9540-0019-0

Lena Hades